Нарешті настала п'ятниця і я знову пішла до школи. Цього разу я була не одна, а з колегою , тому майже не хвилювалась. Ми зустріли вчительку і вона відразу ж дозволила провести "Виховну годину" на першому уроці. Я трохи розгубилась, адже була впевнена, що нам віддадуть третій чи четвертий урок (музика, фіз.культура). Але й водночас була дуже рада, що так швидко познайомлюсь з дітьми вже як справжній вчитель.=)
Продзвенів дзвоник на урок.У 1-В запанувала тиша. Я знову представилась, хоча помітила, що мене вже добре запам'ятали діти. Ми з подругою дістали план-конспект і малюнки, і почали виховну годину на тему: "Ми вже школярі". Я помітила, що сильно нервую тоді, коли не змогла розібрати букв у конспекті - так у мене руки тремтіли. Але вже через кілька хвилин моя посмішка і щира зацікавленість в очах дітей вмить відігнали всі мої страхи... Те відчуття, коли стоїш посеред класу саме як вчитель - незабутнє. Урок пролетів дуже швидко, і дітям, як і нам, схоже, сподобалось.
На перерві до мене підбігла Настя і обіймаючи називала мамою.Чесно кажучи - я розгубилась. Але скільки б разів я не казала що мене звати Бажена Сергіївна - вона не слухає. Дівчинка дуже усміхнена і енергійна. Не знаю чому вона поводиться саме так. Можливо, їй не вистачає уваги... Я буду спостерігати й далі і, можливо, дізнаюсь причину такої поведінки.
Я дуже швидко знайшла контакт з дітьми. Вони почали за потребою до мене звертатись і розповідати про себе. Є кілька дітей які відрізняються тим, що, мабуть, старші за інших. Схоже, їм матеріал здається занадто легким і вони бешкетують на уроках (та ще й сидять разом на останній парті).
Але загалом клас спокійний, на уроках навіть тихий і ,досить жвавий на перервах. Діти різні і , я впевнена, що ще багато цікавого дізнаюсь завдяки їм і про них.
Вже не можу дочекатись наступної п'ятниці...=З
Продзвенів дзвоник на урок.У 1-В запанувала тиша. Я знову представилась, хоча помітила, що мене вже добре запам'ятали діти. Ми з подругою дістали план-конспект і малюнки, і почали виховну годину на тему: "Ми вже школярі". Я помітила, що сильно нервую тоді, коли не змогла розібрати букв у конспекті - так у мене руки тремтіли. Але вже через кілька хвилин моя посмішка і щира зацікавленість в очах дітей вмить відігнали всі мої страхи... Те відчуття, коли стоїш посеред класу саме як вчитель - незабутнє. Урок пролетів дуже швидко, і дітям, як і нам, схоже, сподобалось.
На перерві до мене підбігла Настя і обіймаючи називала мамою.Чесно кажучи - я розгубилась. Але скільки б разів я не казала що мене звати Бажена Сергіївна - вона не слухає. Дівчинка дуже усміхнена і енергійна. Не знаю чому вона поводиться саме так. Можливо, їй не вистачає уваги... Я буду спостерігати й далі і, можливо, дізнаюсь причину такої поведінки.
Я дуже швидко знайшла контакт з дітьми. Вони почали за потребою до мене звертатись і розповідати про себе. Є кілька дітей які відрізняються тим, що, мабуть, старші за інших. Схоже, їм матеріал здається занадто легким і вони бешкетують на уроках (та ще й сидять разом на останній парті).
Але загалом клас спокійний, на уроках навіть тихий і ,досить жвавий на перервах. Діти різні і , я впевнена, що ще багато цікавого дізнаюсь завдяки їм і про них.
Вже не можу дочекатись наступної п'ятниці...=З