середа, 31 грудня 2014 р.

Як зустрічають Новий Рік у Японії?=)

Японські дітлахи зустрічають свято у новому яскравому одязі та обов'язково кладуть собі під подушку картинку з зображенням кораблика, в якому пливуть сім чарівників, що несуть новорічне щастя.
Таку знайому нам ялинку в японській оселі можна зустріти вкрай рідко. Японці прикрашають свій дім гілками бамбуку, сливи та сосни. А на особливе новорічне деревце замість блискучих іграшок вішають кульки, зроблені з рису. Новорічна вечеря проходить в Японії дуже серйозно. Ніхто не слухає музику, не співає і не танцює, навіть не бавиться хлопавками - кожен сидить мовчки та розмірковує над тим, що чекає на нього у новому році. Проте у момент настання власне Нового року усі японці раптом починають сміятися.

Вони сміються довго і голосно, адже впевнені, що новорічний сміх подарує їм гарний настрій у наступному році. Замість бою годинника опівночі японці чують бій металевих дзвонів, що лине з усіх храмів країни. Японці вірять, що з останнім звуком дзвону зникають усі проблеми. Коли це відбувається, люди виходять зі своїх осель і йдуть дарувати один одному подарунки та зустрічати сімох богів щастя, які зі сходом сонця мають відвідати Японію на своєму чарівному човні.

З Новим Роком!!!!!

вівторок, 2 грудня 2014 р.

Надовго чи...

Ось і пройшла остання у цьому році, п'ятниця з моїм виховним заняттям. Але почалась вона дуже гарно...
Як тільки я увійшла до класу діти, побачивши мене, полізли обійматись. Сказати що я була в шоці - це нічого не сказати. Мене здивувало те, що в "обійняшках" приймали участь майже всі діти класу, навіть ті, хто до цього був досить тихий, спокійний і сором'язливий (Кіра -яка всього боялась, Давид- який сторонився інших).
Діти в цей день були дуже життєрадісні і всім так і кортіло щось запитати і дізнатись. Моя виховна година на тему: "Чия відвага того й перевага" зацікавила дітей. Я порозмовляла з ними про так потрібні людині важливі людські чесноти: мужність, відважність, сміливість...
В кінці виховної роздала листочки і діти намалювали ту особу , яка, як вони  вважають, має всі ці цінності. Діти малювали різних супергероїв, але не всі- деякі намалювали свого брата, хтось тата, дехто одразу свою сім'ю. Андрій трохи бешкетував, але я знаю, що він не хотів нікому зашкодити. Вітя виявився дуже цікавим співрозмовником і все ніяк не хотів прощатись. Поліна і Настя не хотіли відпускати мою руку, щоб йти у їдальню
. Дуже насичений день!!!
Було весело спостерігати за дітьми в цю п'ятницю. Я дуже хотіла, щоб мені запам'яталося все в до дрібниць і щоб діти не забули мене.
Вже починаю сумувати за ними... Сподіваюсь що ще побачимось)