Нарешті)

В цю п'ятницю я йшла до школи із посмішкою на вустах, адже з нетерпінням чекала нової зустрічі з класом. Цього дня, виховний захід повинна була проводити моя колега, а я - лише допомагати їй.
Я була трохи здивована коли під час привітання діти почали до мене звертатись, адже не думала, що вони запам'ятали моє незвичне ім'я. (Як же це незвично і водночас приємно чути: "Бажена Сергіївна".) Схоже клас до нас (мене і колеги) звик і був дуже радий нас бачити.  Але я побачила і нові обличчя - кілька дітей, що до того хворіли, прийшли до школи.
На другому уроці був "виховний захід" та діти не хотіли сидіти тихо і спокійно. Але я з подругою змогли їх зацікавити і урок пролетів дуже швидко. На перерві я вирішила пограти з дітьми в різні ігри,  і ,хоча грали не всі, веселилась разом з нами більша частина класу.
Один хлопчик, на останній парті, і на уроці ,і на перерві веде себе дуже активно (навіть занадто). Його важко заспокоїти. Мені здається, треба його енергію в потрібне русло направити, адже без цього він сам не вчиться, і іншим заважає.
Під кінець дня діти не хотіли нас відпускати. Довелось кілька разів повторювати, що ми прийдемо же через неділю і ми разом з ними рахували скільки це днів. =)
Ах, вже чекаю наступну п'ятницю і мою "виховну годину".))